ІСТОРІЯ КЗ "Верхівцевський БДЮ"

      Основний корпус сучасного Будинку дітей та юнацтва (БДЮ) стояв біля витоків народної освіти міста Верхівцеве...

         У день відкриття нашої залізничної станції, 30 (18) травня 1884 року , школи не було. У книзі С.М.Слепухіна „Краткая история строительстиа и развития Сталинской железной дороги 1884-1948 г.г.” (1949) читаємо спогади старожила Івана Гавриловича Пастухова: „Жили ми в землянці, яку вирив батько, Сам він змайстрував нари і стіл. Мені тоді було 10 років. Батько хотів віддати мене до школи, але школи на станції не було...”

         І тільки після 25 вересня 1898 року, коли вийшли правила про початкові залізничні училища (школи), реальним стало питання про відкриття школи. Було вивільнено 3 житлові кімнати, і 1 вересня 1901 року була відкрита школа. Згодом одна з комісій, яка працювала на станції, кваліфікувала її так: «однокласна залізнична школа з трьома відділеннями». Перший рік у школі навчалось 25 дітей. Школа була розташована за сучасною адресою: місто Верхівцеве вулиця Леніна, № 48. (магазин «Новий»)

         Законоучителем був священик Андрій Хреновський, а вчителькою - Чорна Олександра Пилипівна.

1904 рік. Педколектив та учні Верховцевської школи

        Поступово зростало населення станції, а також кількість дітей шкільного віку. Тимчасове приміщення школи уже не відповідало елементарним вимогам для навчання. Тому було збудовано нову церковно-приходську школу (сучасний Будинок дітей та юнацтва). Коли уважно придивитись до архітектури БДЮ, то легко помітити асиметрію і половинчастість будівлі. Можливо при будівництві було виконано половину проекту, з перспективою надбудови другої частини. На випускній шкільній фотографії за 1935 рік на приміщенні школи видно купол на зразок церковного, але без хреста. Купол був розташований над кімнатою, де пізніше була будка кіномеханіка. Купол, а також високі узорчасті вікна наводять на думку, що до революції там була церква. Фактів про це немає, і ми переконані, що школа там розміщалась завжди. Архітектурні особливості будівлі свідчать про те, що школа була церковно-приходською.

         Відкриття нової школи Петро Григорович Авілов у своєму нарисі «Очерк истории города Верховцево», випущеному в 1964 році, датує 1908 роком. На превеликий жаль документального підтвердження цій даті ми не знайшли.

У книзі «Отчет Верхнеднепровской уездной земскон управьі за 1912 год» про школу на станції Верховцеве написано, що на 1 січня 1913 року в школі навчалось 149 дітей (хлопчиків - 81, дівчаток - 68). Вчителями були: Чорна О.П., Равицька Є.І., Хохуля Н.Ф., Потицька О.С.

         Під час німецької окупації 1941-1943 років в приміщенні школи (БДЮ) був відкритий цех по пошиву одягу для військових. В жовтні 1943 року, коли фашистські загарбники відступали, цех підірвали. Добротні міцні стіни витримали силу вибуху. Частково було пошкоджено дах, вікна, двері. Розвалини ще довго нагадували верховчанам про лихоліття війни..

         У середині 50-х років розпочалися роботи по відновленню приміщення. У ньому було вирішено відкрити для школярів Верховцевський Будинок піонерів. Всі підприємства міста активно взялися за відбудову приміщення. Не стояли осторонь і учні Верховцевських шкіл. Так випускниця Верховцевської сш № 17 1958 року Серікова-Ляшенко Валентина Олександрівна (1940 р.н.) згадує:

         „Ми учні 10-А класу разом з класним керівником – Сасіком Григорієм Семеновичем у жовтні-листопаді 1957 року регулярно приймали участь у відбудові приміщення старої школи, розрушеної під час війни і де планувалось відкрити Будинок піонерів. Робота була нескладна, але необхідна. Хлопці виносили сміття, цеглу, а ми підмітали, мили вікна і т.п. Урочистого відкриття я не пам’ятаю, але на все життя залишились у мене приємні спогади про Верховцевський Будинок піонерів, як про місце де мені вручили атестат і золоту медаль за видатні успіхи у навчанні і зразкову поведінку...”

Пропонуємо витяг з наказу № 213 по Криничанському РВНО від 28.12.1957 року:

«Баранник Тетяну Захарівну призначити на посаду завідуючої Будинком піонерів ст.Верховцеве. До роботи приступити з 01.01.1958р.»

         Згадує перший директор, а вірніше завідуюча Будинком піонерів Тетяна Захарівна Баранник: «Важко було розпочинати нову справу. Хоч приступити до роботи я повинна була з 1 січня, але була попередня домовленість - провести Новорічне свято. Намагались найкраще провести свій перший масовий захід. Напевно тепер важко уявити, які труднощі постали перед новим колективом. Деякі керівники гуртків розпочинали роботу на громадських засадах і тільки через декілька місяців їх оформляли на роботу. Поступово всі труднощі були переборені, і ми нарешті отримали насолоду від своєї праці...»

         Стало доброю традицією гідно проводити Новорічні свята в Будинку піонерів. Листаючи старі підшивки газет, ми знайшли замітку в газеті «Зоря комунізму»   № 7 від 16 січня 1962 року. Учениця Верховцевської СШ № 1 Усачова Галина повідомляла:

         «Цікавий новорічний концерт-карнавал підготували керівники гуртків В.Г.Стеблов, К.І.Таценко, Г.З. Воронова, А.А.Зіменко, масовик Верховцевського Будинку піонерів А.Ф.Надточій. Крім учасників концерту, багато піонерів з'явились у гарних новорічних костюмах. За кращі костюми було вручено премії.

До програми концерту входило багато цікавих масових танців та ігор. Такий карнавал дуже сподобався і дітям, і дорослим, які прийшли подивитися концерт».

         Учителька Верховцевської неповної середньої школи № 3 Фабрикова Катерина Іванівна в одній з газет тепло відзивається про педагогічний колектив Будинку піонерів:

«Мені хочеться через районну газету подякувати працівникам Верховцевського Будинку піонерів за добре організований відпочинок дітей у період зимових канікул. При школі № 3 було організовано піонерський табір зимового періоду. Робота піонерського табору щоденно планувалась, тому дітям міста Верховцеве не доводилось нудьгувати. Двері Будинку піонерів щоденно були відкриті для тих, хто любить сміх, ігри, танці. Працівники піонерського палацу А.Ф.Надточій та К.І.Таценко надавали велику допомогу в нашій роботі...» («Зоря комунізму» № 8 від 18 січня 1962 року).

         Великим випробуванням для керівників гуртків Будинку піонерів стало святкування 40-річчя народження піонерської організації ім. В.І. Леніна.

Перекажемо спогади активної учасниці тих подій, старшої піонервожатої Верховцевської СШ № 1 Палагути Ніни Григорівни:

«Одного жовтневого дня 1961 року відбувся збір ради дружини. Піонери намічали заходи по підготовці до 40-річчя піонерської організації. Голова ради дружини Усачова Галина зачитала з газети «Зірка», що піонери однієї з харківських шкіл збирають кошти, щоб побудувати пам'ятник Зої Космодем'янській, ім'я якої носить їх школа. Одразу член ради дружини Бичко Ліда внесла пропозицію про те, щоб побудувати на власні кошти пам'ятник Павлику Морозову. Дуже гаряче члени ради дружини зустріли цю пропозицію. Одразу після збору ради дружини пішли до директора школи Губи Івана Івановича. Він трохи нас охолодив, бо сказав, що це не така проста справа: потрібен дозвіл, місце і т.п. Він обмовився, що найкраще місце для пам'ятника - Будинок піонерів. Так як Будинок піонерів - спільне місце для роботи і відпочинку всіх школярів міста, то можна внести пропозицію, щоб усі прийняли участь у зборі коштів. Піонери шкіл підтримали нашу пропозицію і почали активно збирати металолом і макулатуру в фонд будівництва пам'ятника. Особливу підтримку в збиранні коштів, у проханні дозволу на побудову пам'ятника зробила завідуюча Будинком піонерів Баранник Т.З.

На відкриття пам'ятника вирішили запросити матір Павлика Морозова - Тетяну Семенівну. Знайшли адресу, зв'язатись з нею нам допоміг Криничанський райком комсомолу, до якого ми звернулись. Скоро від Тетяни Семенівни надійшла відповідь про приїзд. Піонери нашого міста були надзвичайно раді; тільки цим і жили, чекаючи приїзду.

Пам'ятник було встановлено на подвір'ї Будинку піонерів, навколо килими, квіти, піонерські прапори.

Тетяна Семенівна приїхала 17 травня 1962 року. Піонери шкіл міста з великою радістю зустріли Морозову Т.С. з квітами і піснями, запросили до Будинку піонерів, де Тетяна Семенівна розповіла про своїх синів.

18 травня 1962 року відбулось відкриття пам'ятника і парад піонерів нашого міста. У цей день святкували не тільки піонери, а всі трудящі міста. На подвір'ї Будинку піонерів відбувся багатолюдний мітинг».

         Вперше Будинок піонерів дійсно став центром масового заходу серед шкіл міста. Можливо, зараз, тема для того святкування не актуальна. Ми планували розповісти не про підготовку політичної акції, а про ентузіазм школярів у виконанні задуманої справи. Як бракує сучасній молоді зараз того ентузіазму для побудови пам'ятника Тарасу Григоровичу Шевченку або жертвам голодомору та репресій на Україні.

         В кінці 1961 року в Будинку піонерів змінився керівник. Колектив очолила Таценко Клавдія Іванівна. Методиста Надточія А.Ф. переведено на посаду зав. шкільним відділом Верхньодніпровського міському комсомолу. З 1 березня 1963 року в приміщенні Будинку піонерів регулярно демонструвались кіносеанси для дітей та дорослих. В травні цього ж року директором було призначено Голов'янка Григорія Івановича. За час його перебування на посаді директора значно зміцнів педагогічний колектив Будинку піонерів. До таких майстрів своєї справи, як Таценко К.І., Зіменко А.А., Бубнов В.П., Соколенко Г.П. приєднались Кулик Г.Ф., Байбуз М.В., Гринь К.Д., Цимбал Н.М. Методистом «від Бога» була Чумак Валентина Василівна. Це були кращі часи в позашкільному житті піонерів міста. Гуртківці народного танцю Жердьов Микола та Носов Євген нагороджені дипломами III ступеня за підсумками республіканського огляду - фестивалю учнівської художньої самодіяльності, присвяченого 100-річчю від дня народження В.І.Леніна. Члени гуртка «Юний патріот»: Цимбал Наталія, Солдатов Олександр, Сисоєнко Олександр у складі команди юноармійців Дніпропетровської області на IV всесоюзному зльоті зайняли II місце. Чудово проявили себе школярі з драматичного та хорового гуртків.

         Орлова Г.С. згадує: «До червоних дат календаря проводились «Вогники», на які запрошувались кращі комсомольці міських шкіл. Бажаючих було дуже багато, тому запрошення розподілялись на бюро комсомолу. У Будинку піонерів також проводились зустрічі клубу веселих та винахідливих (КВВ). Всю цю роботу проводила методист Чумак Валентина Василівна.

Дуже добре була налагоджена робота гуртка «Юний натураліст» (керівник Соколенко Галина Павлівна). Члени гуртка постійно брали участь у районних та обласних конференціях, а Кучеренко Неля була учасницею республіканського зльоту.

Восени і влітку гуртківці доглядали за квітами на клумбах, яких було дуже багато на території Будинку піонерів. Взимку виготовляли різноманітні гербарії, які вчителі використовували на уроках...»

         У 1976 році посаду директора Будинку піонерів було запропоновано керівнику лялькового театру Лободі Діні Миколаївні. Поступово сформувалась «третя хвиля» працівників: Михайленко В.І., Фадеєва Є.П., Орлов О.С., Рибалко Г.С., Швець Ю.З., Колеснік В.І. Не здала свої позиції і «стара» гвардія: Кулик Г.Ф., Байбуз М.В.

         У 80-і роки гуртківці Верховцевського Будинку піонерів мали значні успіхи на районних та обласних форумах. Шахісти сім років підряд з 1985 по 1991 навчальний рік були чемпіонами району, а на обласній спартакіаді в 1988 та 1989 роках зайняли III місце. Юні туристи в 1985 році на обласних змаганнях зайняли ІІІ місце.

         Неодноразово лауреатами обласних виставок ставали члени гуртка «Юний художник». Багато медалей мали на той час роботи юних філателістів. Сергій Литвяк на обласних змаганнях юних фотографів виборов перше місце. У 1985 році приміщення Верховцевської вечірньої школи передали Будинку піонерів.

    Кілька років директором Будинку піонерів працювала Спінчевська Надія Іванівна.  У 1990 році на посаду директора призначили Лук'янцеву Наталію Анатоліївну. Відкрились нові гуртки. Зрозуміло, що утворився і новий колектив. Незважаючи на економічні труднощі, керівники гуртків робили усе можливе для успішної роботи позашкільного закладу. На початку ХХІ століття директорами БДЮ були: Савицька Тамара Олександрівна (2001 – 2003 р.р.) та Швець Юрій Захарович (2003 – 2010 р.р.), які приклали максимум зусиль для підняття престижності та авторитету нашого позашкільного закладу. В той період вихованці Будинку дітей та юнацтва неодноразово були переможцями Всеукраїнських та міжнародних конкурсів, фестивалів, виставок. З 2010 року наш колектив очолила керівник танцювального гуртка – Даніленко Юлія Володимирівна.  Зараз у БДЮ панує чудова атмосфера, яка сприяє творчому розвитку та високим досягненням наших вихованців та керівників гуртків - перемогам у Всеукраїнських, обласних та районих виставках, конкурсах, фестивалях.

         Новий навчальний рік  для педагогічного колективу розпочинається з нових надій, а ми, в свою чергу, прикладемо максимум зусиль щоб достойно представляти наш заклад на районних, обласних та Всеукраїнських форумах.